Dr. Arvydas Anušauskas

ЮОЗАС ЛУКША-ДАУМАНТАС: ЛЕГЕНДА У ПАСТЦІ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ (I)

Юозас Лукша (найбільш відомий під псевдонімами: Даумантас, Скраюнас, Скирмантас), один з найвідоміших учасників боротьби з окупантами за відновлення незалежності Литви у 1941-1951 роках, не за власним бажанням потрапив у вир дезінформаційної кампанії.

Причин декілька:

  • Росія намагається дискредитувати всю боротьбу Литви проти радянської окупації, не тільки не визнавая окупацію 1940-1990 років, але й усіх борців за незалежність, називаючи їх нацистськими колаборантами та учасниками Голокосту.
  • Будь-який рух за відновлення незалежності Литви 1940-1953 років, затиснений у геополітичні рамки того часу та не мавший багато вибору у цій боротьбі, у Радянському Союзі, а тепер і в Росії, a priori пов’язується, перш за все, з допомогою Німеччині у Другій світовій війні, а після 1945 року – з приховуванням злочинів німецьких колаборантів.
  • Будь-яка литовська підпільна організація, що існувала в 1940-1945 роках та намагалася скористатися конфліктом між Німеччиною та Радянським Союзом, що були пов’язані між собою пактом Молотова-Рібентропа, та здобути вигоду з цього у боротьбі за державну незалежність, в Росії одразу ж записується у перелік морально засуджених, при цьому вочевидь ігнорується пакт Молотова-Рібентропа та розподіл Східної Європи між Сталіним та Гитлером у 1939-1941 роках.
  • Члени та прихильники діючих підпільних організацій a priori звинувачуються у антисемітських настроях, ігноруючи їх особистості, власні переконання, навіть участь у рятуванні євреїв. Докладаються зусилля покласти на них відповідальність за злочини, з якими вони не пов’язані ані документально, ані свідченнями, або, принаймні, зберегти їх імена записаними у контексті цих злочинів. Забувається той факт, що радянські структури десятиліттями ігнорували злочини Голокосту, а іноді, в інтересах структур держбезпеки, використовуючи перевербованих колаборантів або осіб, що відповідальні за злочини проти людяності, вчасно не розслідували деякі резонансні злочини Голокосту.
  • В Росії заперечується право окупованих народів на самооборону під час захисту від інспірованого комуністичним режимом червоного терору. Ігнорується їх право обирати способи самооборони проти окупантів, що чинили злочини проти людяності та геноцид, що застосовували методи ведення війни проти цивільного населення, заборонені міжнародним правом, не визнаючи учасників озброєного спротиву комбатантами.
  • В Росії ігнорується демократичність внутрішньої структури Литовського Руху боротьби за свободу, відданність принципам, характерним для комбатантів (військовослужбовців у формі з розпізнавальними знаками) дотриманням норм кримінального права у воєнні часи, декларуючим принципи відповідальності за злочини у роки німецької та радянської окупації.
  • В Росії й досі не тільки приховані провинці у злочинах проти людяності та геноциду, але від громадськості приховуються документи тоталітарної держави Радянського Союзу та його інституцій безпеки, в яких описані способи та методи боротьби зі збройним антирадянським спротивом та їх результати. Кожний співробітник радянських репресивних структур, що сподіяв будь-які злочини проти людяності або воєнні злочини під час придушення озброєного або неозброєного антирадянського спротиву або що брав участь у депортації цивільних осіб, заздалегідь зараховується до учасників «боротьби з фашизмом» або до учасників Другої світової війни.
  • Докладаються зусилля ігнорувати трагичні наслідки радянської окупації 1940-1941років для литовського суспільства, економіки та культури, коли громадськість була роздробленою, на керівні посади були призначені особи, засуджені за різні злочини у незалежній Литві, експропрійоване нерухоме майно не тільки литовців, але й особиста та громадська власність євреїв, а також були конфісковані власні збереження у іноземній валюті та золото. Більша частина суспільства, яка мала середній прибуток або була заможньою під час незалежної Литви, була маргіналізована, до неї ( навіть до їх дітей) застосовувалися усілякі репресивні заходи, що виправдовувалися та ґрунтувалися на комуністичній ідеології. Все це підготувало ґрунт для найлегшої участі литовців у злочинах Голокосту, організованих структурами безпеки нацистських окупантів з червня 1941року.

LuksaЗнаючи ці ідеологічні основи дезінформації і те, що в історії часто неминучі різноманітні протиріччя, конфлікти або ламання особистостей, можна зрозуміти, чому Юозас Лукша-Даумантас став ціллю дезінформації.

Це він у квітні 1941 року включився у підпільну студентську групу для боротьби за незалежність Литви в існуючих геополітичних умовах.

Це він 6 червня 1941 року був затриманий радянською службою безпеки і став свідком злочинів у Каунаській в’язниці важких робіт, а пізніше, під час повстання, коли визволився , включився у антинацистський спротив.

Це він у 1945-1947 роках активно включившись до лав озброєного спротиву Литви на початку 1947 року викрив одного з найвідоміших та найзаконспірованих агентів радянської безпеки МДБ Юозаса Альбінаса Маркуліса – «Еряліса».

Це він у 1947 році двічі здолав «залізну завісу», передавши на Захід інформацію про литовський спротив, брутальний терор окупантів та навіть лист литовських католиків до Папи Римського. Це він у 1950 році написав книгу мемуарів «Партизани за залізною завісою» про литовських партизан. Це він у 1949-1950 роках був учасником операції секретної служби США СІА, країни НАТО під кодовою назвою АЕСНАМР та був десантований з Західної Німеччини до Литви. 4 жовтня 1950 року надіслав близько 10 радіограм, в яких викрив операцію радянської безпеки (хоч СІА це і не оцінило).

У 1950 році Литовський Рух боротьби за свободу присвоїв йому почесне звання Воїна боротьби за свободу та нагородив його Хрестом боротьби за свободу 1 ступеню. Це про нього радянська служба безпеки надсилала дезінформацію з Литви до Великобританії вже у 1951 році. Це він загинув від рук радянських агентів безпеки 04.09.1951 року. Так Юозас
Лукша став символом спротиву сучасної Литви, про якого знімаються фільми та якому встановлюють пам’ятники.

Тут я розгляну тільки один епізод із життя, який був викривлений та й досі використовується для дезінформації щодо самого Юозаса Лукша, так і стосовно його боротьби з окупантами у 1941 році, дезінформації, що звинувачує його у  необґрунтованих антисемітських настроях, навмисно та брехливо записуючи його прізвище до виконавців Голокосту та учасників погромів у Каунасі.

© 2020 Arvydas Anušauskas. Visos teisės saugomos.